Так, згідно з п. 2.3. Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 17 січня 2000 року № 5, зобов’язання сторін за договором оренди частки (паю) можуть бути припинені після одержання державного акта на право приватної власності на землю і виділення земельної ділянки в натурі.
При відмові орендаря розірвати цей договір та припинити користування земельною ділянкою право власника земельної ділянки(орендодавця) на землю підлягає захисту в загальному порядку.
Відповідно до п. 17 розділу Х “Перехідні положення” Земельного Кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.
З огляду на зазначене, з часу отримання орендодавцем земельної частки (паю) державного акту на право приватної власності на землю він набуває статусу власника земельної ділянки, тобто змінюється предмет оренди і статус орендодавця, а тому договір слід вважати припиненим.
Положення п. 8 розділу Х “Перехідні положення” Земельного Кодексу України та розділу ІХ “Перехідні положення” Закону України “Про оренду землі” щодо переукладення договору оренди земельної частки (паю) не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов’язок на переукладення договору оренди.
Інше суперечило б п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, яким свобода договору визначена як одна із загальних засад цивільного законодавства.
Таким образом, с момента получения Государственного акта Вы имеете право ставить вопрос о прекращении договора аренды земельного пая и истребовать землю от бывшего арендатора.